І раптово кожна пісня — знову про тебе.
Я пробачила світ, адже ти під його небом.
Обшарпані стіни залиті бетоном —
ми безтурботно називали домом.
Шепочуть поля, росте мишеня.
Коли поряд я з тобою — зникає біда.
Але я не та…
Дарма, дарма, дарма.
Але якщо ти захочеш —
я знайду нам трохи грошей.
Знаю, ти не хочеш жити,
тож дозволь тебе любити.
Ми втечемо десь туди,
де квітнуть завжди сакури.
Засинай під шелест листя —
більше не треба кудись іти.
Дай собі можливість болю —
з ранку інеєм на вікнах,
страхом першого польоту,
рідних рук чужого пір‘я.
Дай собі можливість зросту.
Дай собі можливість світла.
Але якщо ти захочеш —
я знайду нам трохи грошей.
Знаю, ти не хочеш жити,
тож дозволь тебе любити.
Ми втечемо десь туди,
де квітнуть завжди сакури.
Засинай під шелест листя —
більше не треба кудись іти.
Розсипатися зорями, чекати світанку,
зустрітися знову — з тобою так гарно.
Йти навмання —
ні дня, ні причини.
Тримались за світ —
нема більше сліз.
Залишись, іскри…
Не сказати ні слова,
а так сильно хотіти.
Розправити крила —
лети…
До своєї мети —
лиш в полі пір’їну свою залиши.
Але якщо я захочу…
Але якщо ти захочеш —
я знайду нам трохи грошей.
Знаю, ти не хочеш жити,
тож дозволь тебе любити.
Ми втечемо десь туди,
де квітнуть завжди сакури.
Засинай під шелест листя —
більше не треба кудись іти.