Все було мов сон, і була лагідна весна,
До серця так припала твоя неземна краса.
І на тебе я дивився, так немов на щось святе,
Та зрозуміти не зумів, за що я полюбив тебе...

А ти була прекрасна, як весна,
А твоя врода просто неземна.
Так чому ж не полюбила ти мене
Настільки сильно, як я любив тебе.

Та ти в моєму серці назавжди,
Хоч не зійшлися наші два шляхи.
Та як надумаєш пиши, дзвони,
Можливо, ще будем разом я і ти.

Рік вже промайнув, і вже прийшла нова весна,
Тебе ще не забув, ти ще являєшся у снах.
Та що ж таке особливе я побачив у тобі?
Та зрозуміти не зумів, чого ж сподобалась мені…