АЗС і бензин повний девʼяносто пʼятий
Згадую, як по тобі любив я пішаком гуляти.
Київ, ти не просто місто,
бетон металу сплав.
Тут пройшло моє дитинство,
Тут я вперше покохав.
Їду знову по Патона
На лівий по заторах,
Там нема нікого вдома,
Тільки вино і втома.
Шкребуть на серці кішки,
Як зубні щітки усмішки.
Чи повірю знов в любов,
Що підставила підніжку?
І яка тепер різниця?
Спиться, чи мені не спиться,
Якщо за вікном столиця.
Тут втомлені мости,
Тут розбивають мрії,
Та як тебе скажи не любити, Київ?
Любов тут не знайти
І рано вечоріє,
Та як тебе скажи не любити, Київ?
А на Подолі було шумно – гуляли всі.
Ми з друзями сідали у девʼятьох в одне таксі
І швидко мчали повз магазини і причали
Та пʼяними очима сонце в небі зустрічали.
В спальний район на Позняки
І на балкон, де видно зірки,
Я повернусь через роки.