А ми були сплетені сумними цими днями
Загублені, стомлені до нестями
Трималися
Тримались, що є сили
Один за одного
Один за одного

Але вже час відпустити
Відпустити
Хай в спину дме тобі лиш теплий вітер
Шкода, але прийшов час відпустити, відпустити
Тож я
Відпускаю тебе
Лети-лети, відпускаю тебе

А у полоні совісті загубились дві зажурені душі... душі
Може зухвало та наважилася зізнатися в усьому лише собі
Хоча б собі
Відпускай! Не бійся ти!
Закарбується на тілі твоєму мій слід... мій слід
Відпускай! Сміливим будь!
Відпускай, коли щемить у грудях, так слід, робити так слід!

Відпустити
Відпустити, хай в спину дме тобі лиш теплий вітер
Шкода! Але прийшов час відпустити, відпустити
Тож я
У-у-у-у-у-у-у
У-у-у-у-у-у-у
У-у-у-у-у-у-у
У-у-у-у-у-у-у
У-у-у-у-у-у-у

Відпустити
Відпустити, хай в спину дме тобі лиш теплий вітер
Шкода, але прийшов час відпустити, відпустити... відпустити